"Історія"

Етапи творення та вдосконалення

60 роки ХХ століття відзначені в історії України як десятиліття розбудови , яка йшла семимильними кроками . Держава потребувала висококваліфікованих робітничих кадрів, в тому числі і будівельних.

В цей час швидкими темпами почалася і розбудова новоствореного Березнівського району – зведення громадських будівель, лікарень, будинків культури, дошкільних та навчальних закладів, всієї інфраструктури. Перед районом постала потреба в будівельних кадрах, тому з метою підготовки спеціалістів будівельної галузі на берегах тихоплинного Случа,   у  відповідності до наказу № 87  від  20 червн1967 року по Львівськомуміжобласному управлінню профтехосвіти засноване Соснівське міське професійно – технічне училище № 45 , яке  20  червня 1967 року розпочало підготовку кваліфікованих робітників будівельних професій для базового підприємства “Рівнеоблміжколгоспбуд“ та народного господарства області та району.

З жовтня 1968 року училище перейменоване в Соснівський МПТУ №20 з підпорядкуванням Житомирському обласному управлінню профтехосвіти.

З січня 1970 року – Соснівське МПТУ №8 Рівненського обласного управління профтехосвіти.

В далекі 60 – ті роки учи­лище було розміщене в присто­сованих приміщеннях, які були перепрофільовані в навчальні кабінети, виробничі майстерні і розкидані в різних куточках Со­снового.

В стінах училища навчалося понад 600 учнів. Молодь здобу­вала професії маляра-штукатура, столя­ра, електрогазозварника, муля­ра, слюсаря-сантехніка і майст­ра сільського будівництва. Тодішні випускники одержували направлення в різні куточки Ра­дянського Союзу - на Далекий Схід, в Середню Азію, республіки Балтики і Закавказзя. Звичай­но, велика кількість з них зали­шалася в Україні, області та рай­оні.

Училище розпочало свою діяльність і ставало на ноги під вмілим керівництвом Ярослава Івановича  Джинджиристого - людини високої культури, освіченості, талановитої, діяльної і цілеспрямованої.

Завдяки Ярославу Івановичу матеріально - технічна база учи­лища поповнювалася, розширю­валася. В кінці 70-их років завдяки його старанням розпочато будівництво нових при­міщень, яких так не вистачало для потреб навчального закла­ду.

Справу Я. І. Джинджиристого у 1979 році продовжив  Григорій Андрійович Ільїн, людина, зачарована в новобудови, зацікавленої в розбудові інфраструктури Соснового, енергії якого заздрили педагоги.

Завдяки старанням Ярослава Івановича та Григорія Андрійовича базовик училища розпочав побудову студентського містечка. Всі будівельні роботи виконувалися учнями, що навчалися, під чуйним керівництвом наставників.

На початку  80 – років - училище перейшло в новий навчальний корпус, в середині 80 – років – до ладу стали новостворені майстерні, полігони, які протягом 20 років вдосконалюються , змінюються, розвиваються в ногу з часом; в кінці 80 – до послуг учнів – новий, просторий гуртожиток із зручностями.

З вересня 1984 року училище перей­шло на підготовку кваліфікованих ро­бітників за навчальними планами з трирічним терміном навчання, де по­ряд із здобуттям професії учні отриму­ють середню освіту.

В 1990 році, виконуючи "Закон про мову",  училище повністю перейшло на підготовку робітників українською мо­вою.

Справу своїх попередників – директорів в 1987 році продовжив молодий та перспективний керівник, - нинішній директор - Сосновчик Олександр Федорович, який доклав і докладає максимум зусиль, щоб зробити  роботу інженерно – педагогічних працівників злагодженою і плідною.

Маючи досконалі організаторські здібності та талант керівника, Сосновчик О.Ф. сприяє згуртуванню інженерно-педагогічних працівників та колективу в цілому, налагодженню чіткої трудової та виконавчої дисципліни , навчальної та позакласної роботи, нових починань.

Приємно констатувати, що в най­складніші фінансово - нестабільні роки економічної кризи середини 90–тих  років, інженерно-педагогічному колективу вдалося зберегти матеріально-технічну базу училища, психологічно вистояти , стати колективом однодумців, друзів.

Престиж і популярність будівельних професій зростає, велика кількість на­ших випускників здобула середню спеціальну і вищу освіту. Училище стало кузнею керівних кадрів для різних галузей народного господарства України, Росії, Білорусі; багато випускників стали передовиками і новаторами виробництва. Окремі з них залишилися працювати в рідному учи­лищі. Це, зокрема, старший майстер І. П. Гончарук ,майстри в/н А. X. Суходольський, С. Г. Бойчук, А. В. Мукомелець, Л. В. Гончарук, Г. В. Солончук,  Л.Г. Жук , В.А. Рудик , Кабушка В.В., Ковбар І.М., Стахнюк І.М., викладач А. Г. Антонюк, голова проф­кому А. П. Приндюк. За час свого існу­вання Соснівський ПТНЗ підготу­вав і дав професійну путівку в життя понад 7 тисячам робітників.

З липня 2005 року Соснівський ПТНЗ набув нового статусу, і нині це "ДПТНЗ Соснівський професійний ліцей".

Змінювалися назви навчального закладу, але незмінною залишається основна мета – підготовка кваліфікованих робітників для будівельної галузі області, району. За кожною назвою – нові перспективи, люди, долі.

Сьогодні, окрім будівельних професій, в  ліцеї готують  кухарів-кондитерів.

Інженерно-педагогічний колектив тур­бується і про духовний світ наших учнів, розширення їх загальноосвітнього кру­гозору, подальше зростання творчих навичок і здібностей.

Змінюється час, підвищуються вимоги до персоналу на виробництві. Тому основна увага педагогічного колективу зосереджена на корінному поліпшенні саме професійної освіти: придбано сучасне обладнання та введені  в навчальний процес інноваційні форми і методи навчання, що значно підвищить якість навчання. В планах на майбутнє – повна комп”ютеризація навчального процесу та бібліотеки, поповнення і збагачення її сучасною художньою літе­ратурою, навчальними підручниками за новими бу­дівельними технологіями, реконструк­ція тепломережі, переобладнання ок­ремих навчальних кабінетів, розширен­ня лабораторій-майстерень кухарів, опоряджувальників, мулярів.

Життя складне і постійно змінюється, вносить свої проблеми. Колектив  ДПТНЗ  «Соснівський професійний ліцей» намагається не зупинятися у своєму розвитку, перебуває у постійному пошуку, працює над вдосконаленням своєї педагогічної та фахової майстерності; щоб кожен з випускників відчував свою значущість, міг гідно реалізувати своїїїїї здібності  і набуті знання, стати не лише висококваліфікованим робітником, а й високоосвіченим, творчим, працелюбним і соціально зрілим патріотом рідної землі і, звичайно, найголовніше – справжнім громадянином України .